Велике та величне місто Харків : святкова прогулянка столицею Слобожанщини

Суттєва перевага для флегматичних людей, які живуть у невеликих містах — спокійні та тихі ранки, коли є можливість повільно втягуватись у буденну метушню. Великі міста у цьому плані нещадні до любителів неквапливості зранку. Харків — яскраве тому підтвердження. Навіть не зважаючи на святковий, а заодно і вихідний день, вулиці міста були заповнені з самого ранку.

І хоч погода стояла прохолодна та похмура, вона ніяк не пригнічувала враження від міста. Нудьгувати було ніколи, адже я вийшов на вулицю Полтавський шлях, яка вела прямісінько до центру. Вулиця є однією з найстаріших у місті, адже її історія починає відлік від 17 століття. Тоді вулиця називалась Полтавського, адже в той час вона була шляхом на Полтаву. Першою пам'яткою, побаченою у Харкові, став пам'ятник пожежникам, який було встановлено у 1990 році. Розташування пам'ятника не є випадковим, адже неподалік знаходяться каланча та пожежна частина.

На підході до центральної частини, туристів зустрічає набережна річки Лопань, яка протікає територією міста та області. І хоч Харків названий в честь іншої, одноіменної річки, однак вона є лише притоком Лопані. Хоч, довгий час вважалось, що саме Лопань є притоком Харкова. Традиційно, як і в будь-якому місті, де є набережна, у Харкові це місце користується популярністю серед молоді.

Умовним початком центральної частини Харкова можна назвати Площу Конституції. Вона на сьогодні є головною та водночас найстарішою площею міста. Засновано площу було в далекому 1659 році, разом з будівництвом Харківської фортеці, яка і поклала початок розвитку міста. Колись на площі стояв православний храм названий на честь святого Миколи Чудотворця. Церква була заснована у 1896 році, однак у 1930 році — зруйнована більшовиками. Навіть офіційна версія знайщлась — нібито церква заважала прокладанню трамвайної лінії через площу. До сьогоднішнього дня, Площа Конституції є одним з найголовніших місць Харкова. Тож, не дивно, що урочистотсті до Дня Конституції пройщли на площі... Конституції.

Ще одна старовинна святиня міста — Успенський собор, який є одним з найстаріших православних храмів Харкова. Будувався собор протягом 1685-1687 років. Хоч, з того часу собор досить часто перебудовувався, однак не втрачав своєї популярності серед жителів міста. Важкі часи для собору почались з приходом радянської влади. У 1924 році, храм було закрито, та навіть це — не найбліьше випробування, через яке довелось пройти будівлі. У 1929 році, його було, навіть, частково розібрано. Радянскьий режим зробив все для того, щоб перетворити донедавна головну святиню міста у типову пролетарську будівлю. Важко собі це уявити, однак Успенький собор, за часів радянської влади, використовувався як будівля для місцевої радіостанції, а у повоєнні роки — тут знаходились цехи швейного підприємства.

До речі, собор входить до списку 12 офіційних символів міста. Цей список стане в нагоді туристам, адже в ньому вже зібрані всі головні визначні місця міста, тож прямо по ним можна і формувати маршрут екскурсії. Повний список офіційних символів Харкова виглядає наступним чином :

1. Альтанка у сквері Перемоги " Дзеркальний струмінь"

2. Благовіщенський собор

3. Загальний вид Площі Конституції

4. Будівля Міськради

5. Успенський собор

6. Загальний вид Площі Свободи

7. Держпром

8. Пам'ятник Тарасу Шевченко

9. Залізничний вокзал Харків-Пасажирський

10. Покровський собор

11. Кіноконцертний зал «Україна»

12. Будівля Харківського театру опери та балету

Неподалік Успенського собору розташовується ще один собор, який одразу кидається в очі, завдяки своїй красі та величі. Мова йде про Благовіщенський собор. Його унікальність полягає в тому, що це — найбільший за розімрами Кафедральний собор Східної Європи. Будівництво собору розпочалось на початку 17 століття на місці, де стояла дерев'яна церква. Однак, сучасного вигляду Благовіщенський собор набув у 1901 році, після реконструкції. До початку Другої світової війни, радянська влада неодноразово намагалась закрити храм, та після визволення Харкова Благовіщенський собор працював у звичному режимі, та проводив регулярні служби для прихожан.

Достатньо концептуально виглядає місцевий пам'ятник Тарасу Шевченко. Його, цілком справедливо, можна назвати одним з найкращих пам'ятників на честь Тараса Григоровича в Україні, а можливо, навіть, у всьому світі. Очевидно, такої оцінки пам'ятник заслуговує через свою смислову навантаженість, адже окрім самого Кобзаря, до композиції пам'ятника входять ще й герої творів Шевченка та окремі постаті української історії. За задумкою автора, їх огляд потрібно починати від фігури "Катерина", рухаючись проти годинникової стрілки.

Для тих же, хто хоче максимально пізнавально провести своє дозвілля, Харків пропонує до відвідування велику кількість музеїв, що знаходяться у місті. Про музей залізничного транспорту вже було згадано у минулій частині, та окрім нього у Хакові знаходиться ще низка інших музеїв на будь-який смак. Наприклад, можна відвідати музей реклами, кави, фото ілюзії, сірників, метрополітену. А також, літературний, морський, історичний музеї. І навіть це — ще не повний перелік. Як бачимо, навіть на відвідини музеїв можна витратити не одну добу.

У підсумку скажу, що місто мені сподобалось. Не дарма, воно є одним з найважливіших міст України. Думаю, ті хто були у Харкові, погодяться, що це місто не потерпить дріб'язковості. Здається, що все тут велике та величне водночас. За моїми ж спостереженнями, це місто фрагментарно нагадало то Київ, то Полтаву з Чернігвом і здається увібрало все найкраще з них, додавши свої неповторні особливості. Та це — лише перше моє знайомство з містом, яке стало лише поштовхом для подальшого ознайомлення з Харковом.