Луцьк - місто з історією, пам'ятками та префіксом "най"

Неочікувана груднева злива заливала перон Рівненського вокзалу. Чималий натовп пасажирів згуртувався під дахом будівлі вокзалу. Лише протяжний гудок дизель поїзда «Здолбунів — Луцьк" викиликав пожвавлення. Щулячись від дощу та холоду пасажири наввипередки поспішили займати місця в вагонах дизеля, всередині якого на загальне задоволення виявилось досить тепло. Вагон виявився заповненим практично на половину, що було непоганим показником, як для вечірнього рейсу. Чомусь, на початку думалось, що основна маса пасажирів їхатиме до самого Луцька. Втім, мої здогадки не підтвердились, бо до кінцевої станції, окрім нас доїхало ще всього два чоловіка, та і те, один з них виявився безпритульним, тож йому, очевидно, було все-одно куди він приїхав. Основна ж частина пасажирів вийшла набагато раніше. І після зупинки в Ківерцях, пасажирів дизеля можна було перерахувати на пальцях однієї руки.


До Луцька дизель прибув коли стрілка годинника вже пішла по 23 годині. Знайомство з головним містом Волині розпочалось саме з місцевої залізничної станції, яка виявилась першою і останньою пам'яткою Луцька, побаченою нами в цей день. Будівля Луцького вокзалу відноситься до однієї з найгарніших в Україні. І дійсно, у порівнянні з блідим рівненським вокзалом, луцький виглядав набагато солідніше. Особливо гарно вокзал виглядає в ночі та перед світанком. Втім, порівняно з Рівним, залізницю до Луцька було прокладено на 17 років пізніше — у 1890 році. А теперішню будівлю вокзалу було збудовано у 1959 році. До того ж часу, пасажирська станція у місті знаходилась в іншому місті.

Втім, цього разу, нам вдалось познайомитись не тільки з історією вокзалу, а ще й з його сферою послуг. Оскільки, в той день ми вже встигли відвідати цілих два міста — Острог та Рівне, до вечора нами оволоділа колосальна втома. Ночувати у сидячому положенні всередині залу очікування якось не хотілось, тож ми вирішити переночувати у вокзальній кімнаті відпочинку. Для нас, студентів, це виявилось не дешевим задоволенням, адже одна ніч в двомісному номері обійшлась у 150 гривень з людини. Це було навіть дорожче, ніж ми витратили загалом для того, щоб дістатись до Луцька. Втім, як би прикро не було викладати таку суму за всього лиш 6 годин сну, шукати інші варіанти ночівлі у нас не було часу, адже в Луцьку ми мали час лише до 12 години дня, тож зранку вирішили прокинутись о 6 годині , для того, щоб встигнути оглянути всі заплановані місця.

Рівно о шостій ранку, точно за сигналом будильника, ми були вже на ногах. Виселившись з кімнати відпочинку, ми, ще напівсонні, відправились до центральної частини міста. На вулиці ще було темно, тож ми насолоджувались атмосферою безлюдних та передсвітанкових вулиць, якими, однак, гуляли вже не вперше. Два роки тому ми з моїм другом, разом зі своєю групою вже були в Луцьку, тож, багато чого в цьому місті було для нас вже відомим. Тому, спершу ми вирішили прогулятись по тих місцях, з якими у нас залишились спогади після першої поїздки.

Поки Замок Любарта — головна пам'ятка міста, ще був закритий для відвідувачів, ми гуляли по затишним вуличкам, які знаходяться поруч з ним. Хоч, замок ще і не працював, однак і без того, нам було чим зайнятись, бо практично за кількасот метрів від замку знаходиться Собор Святих Апостолів Петра і Павла, який було побудовано у першій половині 18 століття. Історія цієї будівлі була свідком багатьох величних подій, однак під час панування радянської влади, собор було перетворено у склад. Втім, на щастя, ті роки вже минули і сьогодні собор тішить туристів з різних куточків України та світу, вважаючись однією з головних пам'яток міста.

Не менш важливою частиною історії Луцька є місцева Ринкова Площа. Можливо, вона не так відома, як львівська, однак стала свідком багатьох важливих суспільних подій історії міста. До 18 століття, на Площі Ринок знаходились органи місцевого управління, проходили громадські зібрання, та влаштовувались найбільші ярмарки. Поряд з площею забудовувались найпрестижніші райони міста. Там же знаходилась і місцева ратуша. Втім, після однієї з пожеж, вона згоріла, а разом з нею постраждала і територія Площі Ринок. Відновлювати ратушу не стали, тож поступово Ринкова Площа втратила своє економічне та географічне значення. До Другої світової війни, тут ще можна було зустріти торговців, втім після її завершення, Площа Ринок остаточно втратила своє першочергове значення.

Однією з архітектурних прикрас так званого старого міста є Лютеранська кирха. Зведено її було у 1906 році, як головний храм для німецьких колоністів Волині. Втім, панування радянської влади згубно відобразилось на функціонуванні будівлі, приміщення якої було переформатовано в архів. Як бачимо, панування радянського режиму нічого корисного для міста не принесло, адже до цього тут мирно уживались між собою представники різних вір. Атеїстичне радянське вчення, натомість, знівелювало чи не кожну вагому релігійну будівлю міста.

Звичайно ж, не могли ми оминути і головну пам'ятку Луцька - Замок Любарта. І хоч, тут ми також були під час вищезгаданої поїздки дворічної давності, однак не змогли піддатись спокусі, знову зайти сюди. Детальніше про Замок Любарта я розповім у наступному матеріалі, де підіб'ю туристичні підсумки 2018 року, а поки ж лише скажу, що замком ми були вражені так, наче і не було тієї першої поїздки.

Та сьогодні, місто виглядає прекрасно. Не дарма, воно стабільно входить до різноманітних топів. Наприклад, Луцьк займає почесне друге місце у рейтингу комфортності міст. Нам, звичайно, не вдалось ознайомитись з усіма сферами життя, однак ми в жодному не заперечуватимемо той факт, що Луцьк — це одне з найгарніших міст України. Побувати тут хоча б раз варто кожному. Ми, наприклад, приїхали сюди вже вдруге, а інтуїція підказує, що будемо ще й втретє.

Захопившись пам'ятками Луцька, ми ледь не запізнились на потяг. І варто сказати, що особисто зі мною, таке вперше, бо наскільки гарним не було б те чи інше місто, я все одно стараюсь приходити на вокзал завчасно. Втім, Луцьк так і манив нас заглянути на ще одну вулицю, у пошуках чергової пам'ятки. Даний звіт, звичайно ж, не можна назвати вичерпним, однак для того, щоб повністю описати історію Луцька та його пам'яток, не вистачить і цілої книги. Хоч, це місто не таке велике як Київ чи Львів, однак вражень, отриманих тут вистачає з головою. Тож, в Луцьк варто приїхати не тільки заради унікальних пам'яток, а ще й задля отримання колосального заряду позитивом.