Легенди старого міста ніжин

З усією повагою до Гребінки, але саме Ніжин став тим містом, завдяки якому я почав відкривати для себе Україну. Той прохолодний липневий ранок та перші невпевнені кроки по перону залізничного вокзалу назавжди закарбуються у моїй пам'яті, адже то була моя перша самостійна подорож. Власне не дивно для мене, що саме Ніжин став ще й першим містом, яке я відвідав двічі.

Ніжин - особливе місто. Здавалося б воно не може змагатись з такими туристичними гігантами України, як наприклад Київ, хоч варто відзначити, що ще у 17 столітті Ніжин за кількістю населення навіть переважав теперішню столицю України! В той час, як у Києві проживало близько 8 тисяч жителів, тодішній Ніжин налічував 11,5 тисяч населення. До того ж, Ніжин особливо не поступався Києву ще й за значимістю, адже саме тут часто приймались доленосні для нашої країни рішення. Та й з точки зору територіального розташування Ніжин знаходився на перетині важливих торгових шляхів, що робило його привабливим для купців з усього світу. Сьогодні звичайно 70-ти тисячний Ніжин навряд-чи може позмагатись з майже 3-х мільйонним Києвом у статусності, однак з точки пам'яток, що тут знаходяться, місто заслуговує того, аби про нього розповісти.

За традицією, кожна моя подорож розпочинається з залізничного вокзалу. До речі, у Ніжин цього разу я приїхав саме з вищезгаданого Києва. Поміж іншим, відзначу, що приміське сполучення між цими містами є більш ніж задовільним, що дозволяє без проблем курсувати між ними у будь-яку пору доби. Вокзал у Ніжині виглядає монументально та велично. Туристи, напевно, знають, що для того, аби його будівля повністю влізла в кадр потрібно непогано постаратись та підібрати відповідний ракурс. Саме з вокзалом пов'язана перша легенда міста, оскільки територіально він розташований дещо далеко від центральної частини міста. Згідно з легендою, таке розташування вокзалу — помста архітектора, роботу якого місцева влада достойно не оплатила. Проте, колись можливо віддаленість вокзалу від міста і створювала незручності для пасажирів, сьогодні дістатись до центру чи фактично до будь-якої іншої частини Ніжина не складе жодних проблем, оскільки міський транспорт курсує часто та регулярно. Втім, ціна на громадський транспорт тут більш ніж "столична", адже вартість проїзду складає 7 гривень 50 копійок, а це дорожче ніж навіть у деяких обласних центрах, не говорячи вже про районні.

Однак, від загальноурбаністичних тем пропоную перейти ближче до пам'яток. В першу чергу, Ніжин виділяється з-поміж інших міст подібного типу своїм різноманіттям храмів. Дійсно, як для такого порівняно невеликого міста, їх тут дуже багато, до того ж вони є представниками різних епох : грецькі, козацькі, барокові — їх різноманіття справді вражає. До речі, саме з місцевими храмами пов'язана ще одна загадка Ніжина. З висоти пташиного польоту, верхівки храмів утворюють зображення хреста. Можливо, завдяки цьому, багато хто вірить у своєрідне покровительство вищих сил над містом?

Причетна до цього містика чи ні, однак незаперечним залишається той факт, що не зважаючи на велику кількість воєн та народних хвилювань, що охоплювали Україну упродовж останніх століть, жодне з них суттєво не зачепило Ніжин. У це важко повірити, але місто не постраждало ні в Громадянську ні у Першу світову війну. Що вже говорити, якщо навіть під час Другої світової війни, яка за усіма канонами мала завдати чимало розрушень, місто також обійшлось без особлвиих руйнувань. І це попри те, що Ніжин — важлива стратегічна вузлова станція, а також тут знаходився аеродром та артсклади! Для порівняння, обласний центр — Чернігів, що знаходиться від Ніжина в ста кілометрах, постраждав куди більше, а залізничний вокзал у цьому місті і взагалі був повністю розбомбленим. Чи це ж не містика?

Окрім того, Ніжин оминула навіть радіація після страшної аварії на Чорнобильській АЕС. Щоправда, у цьому випадку місто повинно дякувати не лише покровительству вищих сил, а ще й своєму розташуванню нижче рівня моря, що і вберегло Ніжин від впливу радіації.

Також не варто забувати, що у Ніжині навчався видатний письменник- містик — Микола Гоголь. Саме у Ніжині Гоголь почув чимало переказів та легенд, що лягли в основу його творчості. Говрять, що саме тут він і почув ту саму історію, що лягла в основу знаменитої повісті "Вій". Окрім того, у Ніжині було встановлено перший у світі пам'ятник Миколі Гоголю. Однак і він не обійшовся без своєї легенди. Говорять, що його автор, Пармен Забіла, на пам'ятнику Гоголя залишив і свій власний портрет, роздивитись який можна лише під певним кутом. Зізнаюсь чесно, скільки б я не вертів головою навколо пам'ятника та під яким кутом не оглядав, розгледіти автопортрет скульптора мені не вдалось. Однак, це послання вирізняє ніжинський пам'ятник Гоголю з-поміж багатьоїх інших, що знаходяться на території України та за її межами.

В історію України Ніжин назавжди увійшов ще й як місце проведення Чорної ради, яка відбулась тут у 1663 році. Особливим її робить те, що вперше участь у раді змогли взяти рядові козаки, так звана "чернь". Чорна рада стала символом розколу України на дві частини, наслідком чого став період Руїни, що тривав не одне століття, а від наслідків якого ми, можливо, не позбавились ще й досі. Ці події згодом взяв за основу Пантелеймон Куліш, описавши їх у першому українському історичному романі " Чорна рада".

Отож, сучасний Ніжин на мій погляд все ще зберіг свою неповторну ауру та атмосферу. Попри велику кількість легенд про це місто , в тому числі і містичних, Ніжин, ще й дуже гостинний і завжди таким був, свідчення чому, 12 унікальних храмів різних періодів, які гармонічно вписались в інтер'єр центральної частини міста. Можливо саме гостинність та умиротвореність Ніжина і є тією самою подякою від вищих сил, завдяки якій і народжується велика кількість легенд про місто?