пОДОРОЖ ДО ХАРКОВА: СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ МІСТА

Хмарною погодою та пронизливим вітром зустрів Харків пасажирів електрички з Огульців. Для більшості з них, напевно, подорожі до Харкова — вже звична справа, адже багато хто їде до обласного центру на роботу з сусідніх сіл та містечок. Для них, харківський вокзал не був чимось дивним, тому у мене навіть не було змоги спокійно огледітись під натиском натовпу, який поспішав хто куди. Приміщення вокзалу також було заповненим, не зважаючи на те, що цей день був святковим — країна відзначала День Конституції. Однак, у залізниці не буває свят чи вихідних. Вона працювала у стандартному режимі, доправляючи тисячі пасажирів у різні точки країни.

Сам вокзал, на перший погляд, своєю масштабністю нагадав київський, однак їх відмінність у тому, що у Харкові — вокзал набагато чистіше та яскравіше. Принаймні, тут не лежать штабелями безпритульні, як це часто буває у Києві, коли звичайні пасажири не мають змогу навіть не те, що сісти, а бодай зручно постояти. Вокзал Харкова у цьому плані порадував куди більше, принаймні, чекати свого потяга тут мені видалось куди більш комфортніше та безпечніше ніж у столиці.

Як і в будь-якому великому місті, на привокзальній площі пасажирів одразу ж зустрічають таксисти, обіцяючи швидко та недорого доставити у будь-який кінець міста. Напрочуд голосистим виявився водій приватних перевезень, який як мінімум півгодини, що я провів на вокзалі, не вмовкаючи, закликав туристів на поїздку до російського Бєлгорода. Дивуючись витривалості його зв'язок, я з захопленням оглядав величну будівлю вокзалу. Сучасний Південний вокзал — третій за рахунком в історії Харкова. Першу будівлю було збудовано в далекому 1869 року, не задовго після того, як через місто пройшла Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, яка сьогодні трансформувалась у Південну залізницю. На початку 20-го століття харківський вокзал було модернізовано і він увійшов до списку одного з найбільших на території тодішньої Російської імперії. Ця будівля простояла до Другої світової війни та через часті бомбардування була зруйнована. Теперішня будівля вокзалу була відкрита у 1952 році, та збудована у типовому, як для повоєнних років стилі - "Ампір". У народі цей стиль отримав назву "сталінський ампір".

Поруч з вокзалом "Харків-Пасажирський" знаходиться музей історії та залізничної техніки Південної залізниці, який нещодавно було реконструйовано, до 145-ї річниці відкриття дороги. Музей — обов'язковий до відвідування для всіх любителів історії залізничного транспорту. Експозиція музею включає в себе три іменні зали : Зелений, Червоний та Синій. Кожен з цих залів відображає певну історичну епоху, та відповідно присвячений розвитку залізниці у цей час. Так Зелений зал відображає дореволюційний період, Червоний — радянський, а Синій — історію розвитку часів незалежної України. Окрім того, в музеї зібрано безліч старовинних фотознімків, макетів та експонатів. Все це — лише маленька частина тих цікавинок, які зібрано в залах музею, який було відкрито ще у 1967 році.

Як бачимо, навіть вокзал та його площа сповнені великої кількості пам'яток, тож пересічний турист може витратити, як мінімум годину часу, навіть не відійшовши від його території. Та ми все ж будемо переходити до знайомства безпосередньо з самим містом. А почати хочеться саме з його історії.

Порівняно сучасна історія Харкова починається з 17 століття. Що було тут до цього, думки дослідників різняться : за однією версією — стародавнє половецьке місто, за іншою — тут жили гуни, а Харків, за легендою, нібито ім'я дружини самого Аттіли — славетного їх вождя. На початку 17 століття Харків був практично нікому не відомим містом, та за рамками імперії цілком підпадав під визначення глушини. Однак, саме тоді і почалась історія розвитку міста : спочатку, у 1765 році воно отримало губернський статус, а в 1804 році, тут було відкрито університет. Ця подія стала важливою віхою в подальшому розвитку міста, адже наявність університету зробила Харків важливим просвітницьким центром півдня. Важливу роль у цьому відіграв Василь Каразін, іменем якого сьогодні і названо харківський університет. Ще однією відправною точкою в історії міста стало прокладання залізниці через місто, яка з'явилась тут у 1869 році, дозволивши Харкову стати ще й потужним центром машинобудування.

Сьогодні ведеться багато дискусій з приводу того, чи коректно з історичної точки зору називати Харків першою столицею України, зважаючи на ідейну політику тих державних утворень, у складі яких це місто було головним. Адже, вперше своє столицею Харків проголосила Донецько-Криворізька республіка, яка була прямим противником державності України та стала прототипом України радянської. А вже після завершення громадянської війни, Харків став столицею більшовицької України, та пробув у цьому статусі до 1934 року.

Харків часів незалежної України все ще залишається одним з найбільш важливих міст країни — займаючи 2 місце за кількістю населення. Окрім того, місто продовжує бути потужним індустріальним, науковим та транспортним центром. А в 2012 році, Харків увійшов до четвірки міст України, які отримали проводити матчі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, разом з такими містами як Київ, Львів та Донецьк. Детальніше про пам'ятки міста читайте у продовженні статті.