Депресивна подорож до Олександрії

Дизель з Золотоноші за п'ятнадцять хвилин до півночі доправив мене до станції імені Тараса Шевченка. Того дня, це була остання моя пересадка і це означало, що вокзал стане моїм притулком на всю ніч, адже перша електричка до Знам'янки відправляється о 5 годині ранку.

Абсолютно свідомо я не спав цілу ніч, хоч і планував на початку подрімати кілька годин у платній залі очікування. Однак, загальна пожвавленість, яка стояла на станції очевидно підюадбьорювала і мене, а тому спостерігаючи за пасажирами і потягами, які зупинялись тут чи не кожні півгодини, я пробайдикував до самого ранку.

Близько п'ятої ранку, на пероні згасли ліхтарі, а це знаменувало початок нового туристичного дня. Для посадки на електричку довелось перейти на Північний вокзал, де вже зібрались пасажири. Посадка розпочалась хвилин за 15 до відправлення. Не звертаючи уваги на заклик диктора купувати квитки в касах, пасажири розпорошились невеликами групками по 8-ми вагонному електропоїзді. Після намотаних кіл по перону вокзалу, в ногах і спині відчувалась втома, тому навіть дерев'яна лавочка електрички видалась за блаженність.

На початку восьмої години ранку електричка прибула до Знам'янки. Попри бажання випити чаю для бадьорості, особливо не було часу зволікати, адже до приміського поїзда на Олександрію залишалось всього трохи більше 15-ти хвилин. Менш ніж за годину, потяг прибув на станцію Олександрія.

Розташування Олександрії можна назвати цілком вигідним у плані залізниці, адже станція розташована між двома великими вузлами — Знам'янкою і П'ятихатками. Відповідно, через місто курсує велика кількість пасажирських потягів. З 1869 по 1901 роки, залізниця проходила неподалік Олександрії, а вже на початку 20 століття колії з'явились і у самому місті, у напрямку станції П'ятихатки. Будівля вокзалу кілька разів перебудовувалась. А сучасного вигляду набула не так давно — у 2003 році.

Саме місто є другим за кількістю населення у Кіровоградській області. Його населення на сьогодні складає 80 тисяч. А заснована Олександрія була у 1746 році. Поява поселення на місті сучасної Олександрії безпосередньо пов'язана з тодішнім Єлисаветградом, а точніше з будівництвом фортеці на теренах нашого міста. Однак, ще до цього, з 1746 року, Олександрія була відома як козацьке поселення під назвою Усівка, метою якого був захист від набігів татар. Після будівництва Елисаветградської фортеці, в Усівці було розміщено військовий гарнізон, а саме поселення отримало нову назву — Бечея. Ця назва нагадувала сербам, які займали левову кількість гарнізону про їх рідну місцевість. У 1784 році поселення трансформувалось в повітове містечко, отримавши нову назву — Олександрійськ, яку згодом спростили до Олександрії.

Моя ж прогулянка Олександрією не мала якогось чіткого маршруту, адже я просто йшов куди ноги ведуть. Ті, кому доводиться час від часу проводити безсонні ночі, не дадуть збрехати, що зранку окрім типових симптомів недосипання, відчувається ще й погіршення настрою. Зазвичай, це ніяк не заважає мені під час прогулянок містами, однак цього разу, чомусь, хотілось якнайшвидше повернутись додому. Хоч, автобусом, з Олександрії до Кропивницького дісатись простіше простого, особливо вранці та в обід, однак я все ж поставив собі задачу, оглянути все за 2-3 години.

Можливо, через те, що я не так багато встиг оглянути, цілісного враження про Олександрію не склалось. До того ж, відчувалась схожість із Золотоношею. Часто виникало відчуття, ніби все це я вже бачив вчора. Однак, у позитивному сенсі ця схожість проявилась у тому, що як в
Золотоноші, так і в Олександрії велика кількість старовинної архітектури. Тут, так само як і в Золотоноші, збереглась дореволюційна будівля чоловічої гімназії, збудована у 1903 році

В іншому, Олександрія мало чим відрізняється від будь-якого середньостатистичного райцентру. Типові пам'ятні знаки в пам'ять про жертв Голодомору, загиблих в Афганістані, пам'ятник невідомому солдату і, звичайно ж, Тарасові Шевченко. Такий набір пам'яток можна зустріти у будь-якому містечку подібного типу.

Попри достатньо неоднозначні враження про Олександрію, все ж хочеться списати їх на виключно суб'єктивні причини, такі як відсутність настрою і як наслідок доволі поверхневе знайомство з містом. Тому, в будь-якому разі, Олександрія ще отримає свій шанс і я планую повернутись сюди ще раз для того, щоб віднайти ті самі особливості, які б відрізняли її від великої кількості міст подібного типу.