кРОПИВНИЦЬКИЙ-п'ЯТИХАТКИ:ПЕРША ПОДОРОЖ 2020 РОКУ

В плані подорожей 2019 рік довелось завершити дещо передчасно. Поїздка до дня залізничника на ретро-паровозі стала останньою в минулому році. То був всього лише жовтень, але через різні обставини у наступні два місяці вирватись кудись так і не вдалось.

Нові ідеї для подорожей прийшли разом із новим роком. Відійшовши від святкового похмілля, я почав задумуватись про першу подорож у 2020 році. Першочергово у планах були Одеса та Кривий Ріг. Залишалось лише вдало скласти сесію і маршрут майбутньої поїздки. Однак, одразу ж після останнього екзамену поїхати не судилось через застуду, яка зрадницьки підкралась у найбільш непідходящий момент. Таким чином подорож відкладалась до кращих часів. Однак, за цей час мені довелось змінити її маршрут. Їхати самому не дуже хотіось, тому довелось підаштовуватись під друга у якого у Кам'янському проживає подруга, тож його інтерес у цій подорожі полягав саме у майбутньому побаченні.

За великого бажання вирватись у поїздку, машрут було складено досить швидко. Цього разу було намічено відвідати Придніпровську залізницю, на якій, як я з'ясував до свого подиву, до того ще ні разу і не був. Тож, загалом повний маршрут подорожі виглядав наступним чином: Кропивнцький — Знам'янка — П'ятихатки — Кам'янське — Дніпро — Павлоград — Лозова — Полтава — Кременчук — Знам'янка — Кропивницький. У деяких з цих міст я вже бував раніше, тож цього разу вони сприймались просто як пересадочні пункти подорожі. Однак, у Кам'янському, Дніпрі, Павлограді та Лозовій мені ще не довелось бувати, тож саме вони стали головною туристичною цілллю цієї вилазки.

Хоч я і планував раніше лягти спати перед днем виїзду, однак зробити цього не вдалось. На годиннику було вже за північ, а ми ще продовжували переписуватись з другом, обговорюючи останні деталі поїздки. На щастя, хоча б заснути вдалось швидко, однак на сон залишалось навіть менше чотирьох годин, бо о п'ятій ранку вже треба було бути на ногах.

Заваривши нашвидкоруч мівіни та випивши гаряого чаю, я остаточно підбадьорився і, закинувши рюкзак на плечі, рушив з дому. Біля магазину на мене вже очікувала машина татового друга, який погодився підвезти нас. Цього разу подорож почалась рано вранці, але не з залізничного, а з автовокзалу Кропивницького. Вся справа в тому, що до 7:30 ранку вже треба було бути у Знам'янці, для того, щоб встигнути на приміський потяг до станції П'ятихатки. Тож, ранкова маршрутка залишалась найоптимальнішим варіантом для цього. Однак, після неї ми подорожували вже виключно залізницею.

До Знам'янки ми прибули близько 7-ї ранку, коли на вулиці ще не почало світати. Є якась своєрідна магія у передсвітанкових станціях, тож не зважаючи на невеликий морозець, я не втримався від невеликої прогулянки пероном.

Перед відправленням ми вирішили трохи погрітись у залі очікування, зайнявши місця біля вікна, з якого згодом побачили, як для посадки подали приміський потяг до П'ятихаток.

Хоч всередині вагону було дещо прохолодно, однак навряд-чи це нас сильно турбувало, адже попереду чекало 2 дні поневірянь по електричках, містах та вокзалах. На щастя, зима цього року була не такою суворою і температура повітря коливалась в районі 0 градусів, тож це сприяло поїздкам на далеку відстань.

Дорога до П'ятихаток зайняла близько трьох годин. Колись я вже їхав цим потягом, щоправда лише до Олександрії, тож решта маршруту була для мене незвіданою. Звісно була чимала спокуса трошки подрімати та додивитись нічні сни, однак допитливість таки взяла своє. Щаслива, Зелена, Жовта... Такі колоритні назви станцій траплялись на ділянці від Олександрії до П'ятихаток.

Придніпровська почалась для нас із електровоза серії ВЛ-11, який довіз нас від П'ятихаток-Стикових до П'ятихаток-Пасажирських, замінивши такий звичний для Одеської залзіниці ВЛ-80.

До кінцевої станції наш потяг прибув о 10:46. П'ятихатки зустріли нас сильним вітром, який разом із невеликим морозом змушував нас щулитись від холоду. Однак, це не зупинило нашого бажання трохи побродити по станції. Спочатку ми, як і годиться, сфотографували саму будівлю вокзалу, а далі у напрямку до пішоходного мосту зняли електропоїзда марки ЕПЛ. Як не дивно, але кругломорда Ер-ка, яка курсувала до станції Тимково, не викликала особливої уваги, адже таких-то на Одеській залізниці ми вже бачили-перебачили. Остання зупинка — фото з пішохідного мосту і обов'язкову програму фотографій було виконано!

Тепер можна було поспішити у вокзал для того аби зігрітись. Вже там ми з'ясували, що одна з ЕПЛ-ок і повезе нас до Кам'янського, тож залишалось лише придбати квитки та вирушити на посадку. Цей туристичний день лише починався, адже далі на нас очікували відвідин двох міст - Кам'янського та Дніпра...