Подорож до золотоноші: знайомство з містом та його історією

Після того, як я просидів близько місяця вдома, займаючись абсолютно безглуздими справами, здавалося, що і тема подорожей відпала сама собою. Хто зна, чи писав би я зараз цей звіт, якби одного дня не перечепився через той самий рюкзак, з яким ми на пару об'їздили низку міст України. Від повернення з Харкова пройшло майже три тижні, хоча я міг би заприсягтись буд чим, що за буденною рутинністю здавалось, що минуло не більше ніж півтора тижні. За відсутності інших захоплень, якими можна було б заповнити прийдешню нудьгу, я дістав блокнот у якому наперед прописані маршрути наступних подорожей. " Суми — занадто довго, Західна Україна — занадто дорого, Одеса — занадто спекотно.."

Відклавши до кращих часів ще кілька маршрутів нарешті вдалось знайти щось більш-менш простіше. Два міста за одну добу — такий план виглядав продуктивно та не дуже заморочливо. І хоч Золотоношу та Олександрію навряд чи віднесеш до списку міст з серйозним туристичним потенціалом, однак скільки таких я вже відвідав, що й пальців на руках не вистачить, аби всі перелічити. Тому, перефразовуючи класика сучасності я вирішив : "Золотоноша так Золотоноша!". Старт подорожі був намічений на початок тижня, тому залишалось перечекати вихідні і вирушити в дорогу.

Добирався до Золотоноші як завжди електричками, стартувавши з Кропивницького о 9:30 ранку. До кінцевого пункту призначення дістався о 18:00. Маршрут виглядав порівняно просто: Кропивницький - Знам'янка- Сміла - Золотоноша. Витрати на дорогу склали трохи менше 40-ка гривень по студентському квитку.

Традиційно, знайомство з містом почалось з місцевої залізничної станції, яка була відкрита у далекому 1897 році. Станція є проміжною на лінії Шевченко — Гребінка. Через Золотоношу курсують щоденно дві пари приміських дизель поїздів, та ще одна по вихідним дням. Серед пасажирських потягів на станції зупиняються два — Київ — Одеса та Миколаїв — Москва. Попри такий скромний графік, вокзал у Золотоноші працює цілодобово, так само як і продаж квитків.

Офіційна назва станції "Золотоноша-1", адже в місті є також майже повністю закинута станцію "Золотоноша-2", історія якої є куди-більш цікавішою. Справа в тому, що до Другої Світової війни, Золотоноша також мала залізничне сполучення з містом Миронівка, яке проходило через Канів. Однак, після завершення війни, гілку вирішили не відновлювати через значні пошкодження на ділянці від Миронівки до Канева. Все, що залишилось від колишньої залізничної гілки, ділянка від Золотоніші-1 до станція Ліпляве. Між цими станціями і знаходиться " Золотоноша-2". До 90-х років через станцію ходили навіть приміські дизелі, однак подальша стрімкість занепаду станції просто вражає. Менше ніж за 30 років будівля станції "Золотоноша-2" заросла кущами настільки, що майже і не повіриш в те, що інколи на цій ділянці ще можна зустріти поодинокі вантажні потяги. Сьогодні це місце користується великою популярністю серед любителів залізничного сталку. Докладніше про історію цієї гілки можна дізнатись за посиланням, у сюжеті українського залізничного блогера Олега Васильєва.

Від залізничних тонкощів перейдемо ближче до самого міста. Отож, Золотоноша була заснована у 1576 році, адже саме цими числами датується перша згадка про місто. Історія назви міста оповита низкою легенд. Звичайно, чи не кожна з них пов'язана з золотом. Так, за однією версією, кримських татар, які повертались з награбованим золотом, на місцевій річці застала страшна буря, і вся здобич пішла на її дно. Більш правдива версія вчених, однак, говорить про те, що блискучі переливи місцевої річки пов'язані не з татарським золотом, а з її природніми особливостями, завдяки яким поверхня річки набуває золотистого кольору.

Майже увесь час від свого заснування, історія Золотоноші була тісно пов'язана з місцевими козацькими сотнями, що існували тут практично до самої ліквідації Запорізької Січі. Золотоніські козаки приймали активну участь у Національно-визвольній війні, Полтавській битві, та інших доленосних для України подіях. Так само, з Золотоношою пов'язано чимало відомих постатей української історії. Свого часу, місто відвідували Тарас Шевченко, Григорій Сковорода та Іван Котляревський. Неподалік Золотоноші також народився перший ректор Київського університету — Михайло Максимович.

Сьогодні ж, за кількістю населення Золотоноша займає четверте місце в області, після Черкас, Умані та Сміли. В місті проживає без малого 28 тисяч осіб. Від обласного центру — Черкас, місто відділяє близько 40-ка кілометрів. Про пам'ятки міста, та загальне враження від нього читайте у продовженні матеріалу.