Чернігів - місто легенд та храмів. частина друга

Чернігів — місто, що може похизуватись своєю давньою історію. Для туристів же, головне те, що ця історія знайшла своє відображення у пам'ятках, яких сьогодні збереглось тут дуже багато. І хоч бренд наймістичнішого міста сьогодні закріплений за Полтавою, як людина, яка відвідала обидва ці міста, скажу, що у Чернігові, напевно, ця містичність відчувається куди-більше. Проте, відзначу, що для мене ці два міста є достатньо схожими між собою. Хоч, власне це і не дивно, адже і Полтава і Чернігів є обласними центрами двох сусідніх областей, та й показники кількості населення є також майже ідентичними — майже 285 тисяч осіб.

З першою пам'яткою міста, залізничним вокзалом, ми вже познайомились у першій частині матеріалу, а цього разу спробуємо відшукати центр міста. Хоча, центр Чернігова — поняття відносне, адже тут таким можна вважати Центральну площу, Вал або Болдині гори.

Центральною площею Чернігова є Красна площа. Не поспішайте шукати у цій назві сліди радянського минулого, бо назва площі походить від давньоукраїнського слова "красний", тобто красивий, гарний. Схоже, що чернігівці вирішили зробити площу іще більш "красною", адже в день моєї подорожі, рух нею було обмежено через ремнонтні роботи, що тут проводились. Тому, зазначу лише, що в минулому, починаючи ще від часів Київської Русі і завершуючи 30-ми роками минулого століття, Красна площа була містом торгівлі. У прожовж століть тут розміщувались торгівельні ряди.

Ще до того, як дійти до Красної площі, в далині вже видніється Катеринівська церква — один з головних символів та святинь міста. Загалом, церкву помітно практично з будь-якої точки міста, оскільки розташувалась вона на високому пагорбі, що розкинувся поруч з Валом. Збудована церква була у 1715 році, а своїй появі має завдячувати славетному козацько-старшинському роду Лизогубів, на кошти яких було зведено цей храм.

Зовсім поруч з Катеринівською церквою знаходиться Вал або Дитинець, який прикрасили 12 гармат, які також є одним із символів міста. Встановлені вони були наприкнці 19 століття, а першочергова мета їх була в тому, щоб прилаштувати десь старий мотлох яким вважались ці гармати. Однак, у Чернігові не може бути все так просто, адже одразу після облаштування Валу алеєю гармат, по місту почали ширитись чутки, що вони є трофейними, привезеними з-під Полтави та подаровані Петром Першим на честь перемоги на шведами. І хоч, така версія не мала жодного фактичного підгрунтя, легенда про трофейні шведські гармати наскільки прижилась серед жителів міста, що згодом виник місцевий жарт, який зрозуміють виключно місцеві жителі, про 13 гармату. Так, якщо не хочеться приходити на побачення чи зустріч, місцеві призначають побачення саме біля 13 гармати.

З наступною пам'яткою пов'язана чи не найвідоміша та наймістичніша містичніша легенда — про чернігівського упиря. Мова йде про Успенський собор Єлецького монастиря, датою заснування якого вважається далекий 1113 рік. Звичайно, за час свого існування собор неодноразово руйнувався та відбудовувася, зате завдяки цьому, сьогодні в його архітектурі можна прослідкувати нашарування такого стилю як українське барокко. То до чого ж тут упир, запитаєте ви? Справа в тому, що в стінах собору був похований черніговський полковник Війська Запорізького а також Наказний гетьман Лівобережної України у 1687 році - Василь Дунін- Борковський. Якого за чутками і прозвали упирем. Легенда виявилась настільки популярною, що навіть у 19 столітті в місцевому фолькльорі було популярним наступне сказання :


Кажуть люди:
що полковник
По ночах блукає,
То душа його страдная
Упокою все шукає.


Образ упиря прикріпивя до чернігівського полковника очевидно через те, що ще за життя про Василя Дуніна-Борковського ходили чутки як про дуже загадкову людину. Тому, коли після смерті полковника таємничим образом зникло близько тридцяти осіб, а винуватцем цього місцеві жителів вбачали саме Дуніна-Борковського, тіло якого після смерті ніби-то було поховане без дотримання усих необхідних ритуалів, а тому неупокоєна душа полковника пертворилась в упиря та стала тероризувати місцевих жителів, які мали необачність затриматись на вулиці до пізньої ночі. Загалом же, з образом Дуніна-Борковського, саме в іпостасі упиря, пов'язано чимало моторошних легенд. Важко сказати, який відсоток правди у кожній з них, проте, можливо не безпідставно про кривавого чернігівського полковника пам'ятають вже не одне століття?

Неподалік від Красної площі розташовується П'ятницька церква — ще один достойний представник серед храмів Чернігова. Церква на цьому місці існувала ще з часів Київської Русі, та була названа на честь святої Параскеви — покровительниці торгівлі, тому за однією з версій, церку збудували на кошти багатих купців. Інша ж легенда говорить про те, що храм був заснований князем Ігором, відомим нам, як головний герой твору "Слово о полку Ігоревім". Проте свого первозданного виду церква, звісно ж, не зберегла. Зате у кінці 17 століття була перебудована у стилі популярного тоді козацького бароко. А ініціатором перебудови виступив ніхто інший, як вищезгаданий "упир" Василь Дунін-Борковський.

Чернігів — без перебільшеня унікальне місто. Дух минулого відчувається тут особливо сильно. Місто може похвалитись низкою старовинних храмів, кількості яких можуть позаздрити навіть найбільші міста нашої країни. Так само Чернігів багатий на атмосферні місця, більшість з яких оповиті місцевими оповідями та легендами. Ще одна унікальність Чернігова в тому, що це місто прекрасне у будь-яку пору року, тому недаремно, навіть, серед жителів столиці дуже популярними є подорожі до цього міста на вихідні. Тому, для всіх, хто хоче зануритись у минуле нашої країни, Чернігів стане приємним відкриттям.